Фаховий коледж культури і мистецтв

Виховна робота

Родинно-сімейна світлиця «Ми матір називаємо святою»

Свята, велична, мудра, ніжна і безмежно любляча… Такі вони – наші мами, перед якими ми схиляємо голови і дякуємо за подарований ними Всесвіт.
В другу неділю травня відзначається одне з головних родинних свят — День матері. Вперше його відзначили у 1907 році. Ініціатором проведення виявилася проста американка Анна Джервіс, яка таким чином хотіла виразити безмежну любов до свої передчасно померлої мами. Написавши листа з проханням підтримати згадану ідею в численні інстанції, Анна знайшла підтримку людей. І вже через три роки заходи до Дня матері в її рідному штаті отримали статус офіційних. За короткий час воно знайшло відгуки в серцях мільйонів і тепер його традиційно святкують майже у всіх країнах. І така велика популярності цього свята цілком зрозуміла, оскільки споконвіку мама була найдорожчою та найріднішою людиною для кожного. Мами присвячують життя своїм дітям, жертвуючи всім заради їх щастя. У цілому світі мірою гідності людини вважається її вдячність матері за життя, всі її старання, виховання дітей і самопожертви.
З нагоди відзначення Дня матері та сприяння вихованню у дітей поваги та любові до матері, уважного ставлення до неї студенти спеціалізації «Образотворче мистецтво» підготували та провели під керівництвом куратора Лесів Ю. М родинно-сімейну світлицю «Ми матір називаємо святою». Під час заходу пролунали проникливі вірші про значимість матері в нашому житті, слова вдячності за їх терпіння, щиру любов, мудру життєву науку і надійну підтримку, а також представлені вокальні та танцювальні номери, присвячені найріднішим людям. На сам кінець всім присутнім матерям студенти подарували власноруч виготовлені подарунки – квіти, як символ материнської любові та ніжності.

Відкрита виховна година «Ода українському варенику»

Є вареники у хаті, в Україні все гаразд:
Всі щасливі і багаті, щедро сонце світить в нас.
Слава хаті українській, слава нашій всій землі,
І вареникам у мисці, що на нашому столі!

Згідно плану виховної роботи, студенти спеціалізації «Видощно – театралізовані заходи» провели відкриту виховну годину з розділу сімейно – родине виховання на тему: «Ода українському варенику».

Народна кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література чи мистецтво. Своє почесне місце тут посідають вареники, які на Галичині відомі як пироги. Як би там не було, вони є одним із тих символів, які єднають Україну.

Обираючи тему виховної години, ми зупинилися на ідеї сім’ї та родини, на тому, що є дуже близьким для нас, українців, що відрізняє нас від інших, що нас об’єднує, що робить нас особливими, про що ми мало знаємо чи взагалі не знаємо нічого. Чимало людей люблять вареники, але мало хто знає їхнє значення, походження… Одразу згадуємо собі бабусю, яка не могла і не може збагнути, коли розповідають, що десь там дівчина не вміє робити вареники. Вона весело з обуренням на те приповідала "Як не вміє? Та що то за дівка, яка не вміє!"

Для нас вареники - це одна з улюблених страв. Виявляється, що вареники посідають своє почесне місце в українській культурі. Після перегляду виховної години студенти відкрили для себе чимало невідомого: якими способами їх ліплять, з якою начинкою і чому, та що вони, зрештою, символізують. Відкрили історію походження вареників. Дізналися, що ця страва існувала ще в часи язичництва і за своєю символікою різниться з теперішніми уявленнями. Її споживання приписують, буцімто, ще трипільцям, де вареники символізували в них місяць та плодючість. Вважалося також, що процес замішування тіста був символом процесу творення всесвіту, його структури, де саме жінка цей всесвіт творила, як мати та прародителька, символ продовження людського роду. Дізналися ще й про те, що вареники не тільки смакували, на них ще ворожили. Наша нація завжди славилася вірою в надприродні сили природи, речей, які їх оточують, ворожили на всьому, не тільки на рослинах, природних умовах, зірках, а й на варениках. Бувало так, що у них вкладали папірець із будь – якими чоловічими іменами, не обов’язково знайомих хлопців. Треба було уважно стежити, коли закипає вода: з яким іменем вареник спливе на поверхню першим — так і зватимуть майбутнього чоловіка. Ще дівчина свій вареник ставили перед котом чи то собакою, який був своєрідним оракулом долі. Тварина, обравши певний, вказувала на першість в одруженні серед дівчат. Але якщо кіт надкусить чийсь вареник і залишить, то це означало, що й суджений і з дівчиною таке вчинить, але якщо кіт віднесе певний вареник далеко від них, то це значило, що свати з далека прийдуть і одруження буде далеке від отчого дому.

У дійстві, що відбувалося на сцені, було відтворено процеси готування вареника, розповіді про його магічну силу, ворожіння, українські танці, жарти, розваги молоді та пісеннний колорит.

Ми вкорте довели, що кожна нація має свої виразники унікальності, не лише в мові, одязі, менталітеті, а й також у національній кухні, що яскраво репрезентує нашу культуру у сфері традиції народної їжі не лише в Україні, а також за кордоном. Їжа тут виступає не лише продуктом із складників, а також ще й символом самобутності і своєрідності, за яким дозволено читати неписану історію народних уявлень та знань.

Є вареники у хаті – в Україні все гаразд,
Всі - щасливі і багаті, щедро сонце світить в нас!

Спеціалізація «Видовищно – театралізовані заходи»
куратор Кузьменко О.Є.

День студента

День студента — свято, яке відзначається щорічно 17 листопада. Його запроваджено в Україні «…на підтримку ініціативи студентської молоді України…» згідно з Указом Президента України "Про День студента" від 16 червня 1999р.

З нагоди святкування цієї події 17 листопада 2015 р. студенти спеціальності «Народна художня творчість» та викладачі комісії ОМ КДД організували та провели шоу-програму «Холостяк».

Спеціалізацію «Народне пісенне мистецтво» представили Ірина Сенюк та Юлія Тарабалка.

Посвята в студенти

30 вересня на спеціалізації «Народне пісенне мистецтво» відбулася посвята в студенти І курсу під назвою «В ритмі студентського життя».

Пам'ять голоду, память серця

Не звільняється памꞌять,
Відлунює знову роками.
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки-твердині, не храми –
Скамꞌянілий чорнозем – потріскані стіни плачу…

Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв.

Голод забрав тих, хто за шмат хліба не стежив і не доносив на брата, не виривав останній окраєць з голодних дитячих ротів, не вмів торгувати святинею, спекулювати, красти, вбивати, аби вижити. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготований голодомор.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

2 грудня студенти спеціалізації «Народне пісенне мистецтво» підготували та провели під керівництвом куратора Свирид І.Є. реквієм памяті жертв голодомору-геноциду 1932-1933 років «Пам'ять голоду, пам'ять серця». Студенти виконали літературно-музичну композицію, де кожен із них перевтілився в даний їм образ. Хоровий колектив коледжу виконав твори «Lacrimosa», «Богородице», «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Прозвучали вокальні твори у виконанні студентів спеціалізації: Курташ М, Запухляк О., Сенюк І., Бедрій Т., Станчевської Н.. Також були використані уривки з документальних фільмів. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх великомучеників нашої історії.

Захід, який провели студенти спеціалізації «Народне пісенне мистецтво», торкнувся до душі кожного з глядачів.